Заняття 5

 

Тема 5 (6 год). Ознайомлення з роботою ветеринарної служби господарства, з проведенням ветеринарно-санітарних заходів.

Завдання:

 Опрацювати методичні матеріали та дати відповідь на питання.

1. Ознайомитися із організацією роботи служби ветеринарної медицини господарств.

2. Ознайомитися із організацією ветеринарно - санітарного контролю в господарствах.

3. Ознайомитися із документами ветеринарного обліку та звітності в господарстві.

Методичні матеріали

Організація роботи служби ветеринарної медицини господарства.

Служба ветеринарної медицини господарств всіх форм власності є виробничою, і її діяльність обмежена рамками цього господарства. У той же час служба ветеринарної медицини господарства є частиною служби сільського адміністративного району, так як забезпечує його ветеринарне благополуччя. Нові умови ведення тваринництва, нова технологія утримання тварин та виробництва продукції вимагають більш досконалих, прогресивних методів і форм організації ветеринарного обслуговування господарств. Основна робота з ветеринарного обслуговування тваринництва проводиться безпосередньо в кожному господарстві. Тому створення в ньому ветеринарно-санітарного благополуччя — невід’ємна умова подальшого розвитку тваринництва — залежить перш за все від результатів роботи спеціалістів ветеринарної медицини господарств, від правильної організації їх роботи. Лише високий рівень організації роботи спеціалістів ветеринарної медицини в кожному господарстві на підставі досягненьнауки та передового досвіду може забезпечити надійний захист тварин від захворювань, створити сприятливі умови для подальшого розвитку тваринництва і для збільшення виробництва тваринницької продукції високої якості.

Служби ветеринарної медицини господарств утримуються за рахунок коштів цих господарств і разом з керівництвом та іншими працівниками покликані вирішувати спільне завдання — забезпечувати виконання планів із збільшення поголів’я і виробництва тваринницької продукції з найменшими витратами праці та засобів шляхом виконання свого безпосереднього завдання — попередження захворювань і загибелі тварин, організації та проведення лікувальних, профілактичних і протиепізоотичних заходів.

Завдання спеціалістів ветеринарної медицини господарств полегшується в деякій мірі тим, що їх діяльність зосереджена на обслуговуванні тваринництва одного господарства, де всі заходи проводяться на підставі єдиного виробничо-фінансового плану і де вказівки адміністрації обов’язкові для всіх працівників господарства.

Спеціаліст ветеринарної медицини, виконуючи вказівки та завдання адміністрації, керується Законом України «Про ветеринарну медицину» та єдиними загальнодержавними ветеринарно-санітарними правилами і нормами. Як працівник господарства, він зобов’язаний сприяти виконанню виробничого плану, як спеціаліст, він зобов’язаний забезпечити ретельне дотримання законодавства з питань ветеринарної медицини, так як несе відповідальність перш за все за ветеринарно-санітарний стан тваринництва, за охорону здоров’я тварин та за охорону населення від антропозоонозів.

При правильній постановці справи ветеринарні заходи не протистоять господарським, а органічно зливаються з ними. Ветеринарні заходи включаються в технологічний цикл виробництва і здійснюються за рахунок господарства. Поряд з цим спеціалісти господарств можуть надавати платну ветеринарну допомогу хворим тваринам, які належать працівникам господарства, службовцям, фермерам, кооператорам.

В окремих господарствах, де створені орендні та сімейні ферми, тваринницькі кооперативи, ветеринарне обслуговування може бути організоване за принципом госпрозрахунку та чекової системи взаєморозрахунків. Можливе і переведення служби ветеринарної медицини господарства на умови колективного або орендного підряду. Керівники господарств зобов’язані виділяти для служби ветеринарної медицини необхідні матеріальні засоби, фінансувати всі витрати на профілактику хвороб, лікування хворих, створення нормальних виробничих умов для лікарів та фельдшерів. Обслуговуючи тваринництво лише одного господарства, спеціалісти ветеринарної медицини постійно знаходяться в ньому, мають можливість добре знати стадо, регулярно оглядати тварин та клінічно досліджувати їх, своєчасно виявляти відхилення в стані їх здоров’я, виділяти та ізолювати хворих і підозрілих у захворюванні тварин. Безумовно, головним у роботі спеціаліста ветеринарної медицини є профілактика хвороб та лікування хворих тварин і птиці. Саме ці сторони його діяльності обумовлюють головним чином економічну зацікавленість господарств мати свою службу ветеринарної медицини.

Спеціалісти ветеринарної медицини господарств з недержавною формою власності можуть бути членами цих господарств або працювати в них за наймом на підставі трудової угоди, яка затверджується загальними зборами, зібранням уповноважених або правлінням. В угоді вказується термін, на який спеціаліст запрошений на роботу, його основні обов’язки та права, розмір та порядок оплати праці тощо. Спеціаліст має право бути членом профспілки, отримувати щорічну відпустку, отримувати пенсію по інвалідності та старості.

Організація ветеринарно-санітарного контролю.

Ветеринарно-санітарний контроль у тваринницьких господарствах складається з контролю за виконанням ветеринарно-санітарних вимог:

1) Ветеринарно-санітарний контроль за будівництвом складається з контролю за виконанням ветеринарно-санітарних вимог при будівництві тваринницьких приміщень. Ветеринарні спеціалісти приймають участь у виборі ділянки для будівництва, виборі дислокації окремих приміщень, контролюють хід будівництва та прийом приміщень в експлуатацію. Вимоги в галузі будівництва передбачені в спеціальних ветеринарно-санітарних нормах технологічного проектування тваринницьких приміщень. Особлива увага повинна бути приділена оснащенню приміщень тваринницьких комплексів приладами, що контролюють мікроклімат та освітлення.

2) Контроль правильного використання ветеринарно-санітарних об’єктів (санпропускники, дезбар’єри, гноєсховища, біотермічні ями та інше). Контролювати, щоб тваринницькі ферми працювали в режимі підприємств закритого типу,санітарний стан території ферми.

3) Контроль гігієнічних умов роботи працівників ферми (умови праці та відпочинку, забезпечення спецодягом і взуттям, предметами особистої гігієни).

4) Ветеринарно-санітарний контроль за виконанням правил годівлі та утримання тварин і птиці є попереджувальним заходом, який направлений на недопущення порушення цих правил, покращення ветеринарно-санітарного стану ферм та комплексів, забезпечуючи високий рівень ветеринарно-санітарної культури ведення тваринництва. Під високою ветеринарно-санітарною культурою тваринництва розуміють таку технологію виробництва на фермах, при якій отримують максимально доброякісні у ветеринарному відношенні продукти тваринництва. Перевіряючи технологію утримання тварин, ветеринарні спеціалісти звертають увагу на розміщення тварин, перегрупування тварин на фермі, роботу механізмів та обладнання, які забезпечують прийняту технологію утримання. Регулярно перевіряють якість кормів при заготівлі, підготовці та згодовуванні. Періодично надсилають проби кормів у лабораторію для контролю їх якості та цінності. При виявленні недоброякісних кормів забороняють їх використання для годівлі тварин.

5) Ветеринарно-санітарний контроль за отриманням, зберіганням та переробкою молока зводиться до систематичного контролю виконання наступних правил: підтримання чистоти в доїльних залах і молочних; захист приміщень від мух; регулярна очистка корівників і територій від гною; щоденне чищення шкіряного покриву корів; підмивання вим’я перед доїнням; миття і стерилізація молочного посуду, доїльних апаратів, молокопроводів; виконання гігієнічних правил доїння корів, зберігання молока, правил особистої гігієни обслуговуючим персоналом; виконання правил отримання молока від хворих тварин.

6) Контроль за забоєм тварин проводиться як при плановому, так і при вимушеному забої. У господарстві повинні бути обладнані забійні пункти або ж майданчики (тверде покриття і вода) для отримання доброякісного м’яса. Дозвіл на забій дає тільки ветеринарний спеціаліст (ніхто інший не має права давати дозвіл на забій). При вимушеному забої, незалежно від причини, обов’язково направляють проби для бактеріологічного дослідження в лабораторію. До отримання експертизи з лабораторії (3 доби) зберігання туші покладається на адміністрацію господарства або власника.

7) Ветеринарному контролю підлягає шкіряна, хутрова сировина, смушки, вовна, волосся, кістки, роги, копита, кишкова сировина, пір’я та пух птиці тощо. Заготівлю сировини дозволяє головний інспектор району і виключно в благополучних з інфекційних захворювань господарствах і населених пунктах. Шкіряна сировина в обов’язковому порядку підлягає дослідженню на сибірку. При закупівлі племінних та користувальних тварин головним завданням контролю є забезпечення ветеринарного благополуччя тварин, недопущення занесення заразних хвороб у господарства. Враховують особливості функціонування тваринницьких промислових комплексів (обмежена територія, велика кількість тварин та птиці, комплектування поголів’я з інших господарств тощо). Ветеринарні спеціалісти, які ведуть ветеринарно-санітарний контроль і нагляд, повинні жорстко контролювати будівництво та експлуатацію тваринницьких  приміщень, роботу технологічного обладнання та контролюючої апаратури, комплектування тваринами з інших господарств, суворе дотримання технології утримання і, у відповідності до технології, проводити ветеринарно-санітарні заходи, підтримувати вимоги щодо діяльності комплексів як підприємств закритого типу. Дуже важливим аспектом у роботі ветспеціалістів комплексу є контроль екологічних аспектів діяльності (стічні води, утилізація гною та гноївки), особливо складні в цьому відношенні питання створюються на великих свинокомплексах. Заключним актом ветеринарно-санітарного контролю в господарствах є проведення ветеринарно-санітарних заходів.

Ветеринарно-санітарні заходи бувають планові і вимушені. Вимушені ветеринарно-санітарні заходи проводять при виявленні якихось порушень правил, виникненні захворювань тощо. Ветеринарно-санітарна робота в плановому порядку включає проведення ветеринарно-санітарного дня і паспортизацію тваринницьких ферм.

Ветеринарний облік та звітність

Ветеринарний облік — це система реєстрації і віддзеркалення процесів розвитку ветеринарної справи, явищ і чинників, що відбуваються в державній, відомчій і приватній ветеринарній медицині. Облік як система реєстрації фактів захворюваності і смертності тварин всіх видів при інфекційних, інвазійних, незаразних хворобах, результатів діяльності ветеринарної служби і її стану слугує основою для об’єктивної оцінки якості ветеринарних заходів. Дані ветеринарного обліку є відправним матеріалом для ухвалення рішень про термінові, поточні і перспективні завдання ветеринарної служби, для розробки планів профілактичних і оздоровчих заходів, підвищення їх ефективності.

У лікувально-профілактичних ветеринарних установах, тваринницьких господарствах, ветеринарних кооперативах, малих підприємствах, обслуговуючих тварин, а також ветеринарними фахівцями-підприємцями ведуться наступні форми обліку:

«Журнал для реєстрації хворих тварин» (форма № 1-вет);

«Журнал для запису протиепізоотичних заходів» (форма № 2-вет);

«Журнал для запису епізоотичного стану району (міста)»(форма № 3-вет)

Статистична ветеринарна звітність призначена для віддзеркалення стану захворюваності тварин і інших питань діяльності ветеринарної служби. 

Ветеринарна звітність складається з окремих форм звітних документів і є основним джерелом інформації про ветеринарно-санітарний стан тваринництва, результати роботи державних ветеринарних установ і організацій, ветеринарної служби сільськогосподарських підприємств.