Заняття 3

Тема 3 (6 год). Набуття навичок вирощування, збирання, заготівлі та збереження кормів для різних видів тварин. 

Завдання:

Перегляньте навчальні відеофільми та розгляньте методичні рекомендації. Дайте відповіді на питання.

1. Охарактеризувати зелені корми (види, особливості збирання, заготівлі, збереження та практичну цінність)

2. Охарактеризувати соковиті корми (види, особливості збирання, заготівлі, збереження та практичну цінність)

3. Охарактеризувати грубі корми (види, особливості збирання, заготівлі, збереження та практичну цінність)

4. Охарактеризувати концентровані корми корми (види, особливості збирання, заготівлі, збереження та практичну цінність)

5. Особливості використання преміксів, кормових антибіотиків та інших кормових добавок

Навчальний відеофільм: "Сучасні технології заготівлі кормів (частина 1)"

Навчальний відеофільм: "Сучасні технології заготівлі кормів (частина 2)"

Навчальний відеофільм: "Способи заготівлі кормів"

Методичні матеріали

Кормами називають продукти рослинного і тваринного походження та промислового синтезу, придатні для годівлі сільськогосподарських тварин. Вони повинні бути нешкідливими для здоров’я та добре поїдатись тваринами. Корми рослинного походження є основними, інші – доповнюють раціон за вмістом компонентів, що підвищують його біологічну цінність і поліпшують використання поживних речовин.

Зелені корми – це трави пасовищ, сіножатей і сіяних культур, які використовують на корм тваринам у свіжому вигляді. У середньому трави містять 70-85% води. У сухій речовині трави є 12-20% сирого протеїну, 2-5% жиру, до 30% сирої клітковини, 6-9% сирої золи. 

Перетравність органічної речовини трав близько 70-75%. Протеїн трав має високу біологічну повноцінність, він багатий на каротин (40-60 мг/кг), вітаміни Е, К та групи В.Поживність та поїдання зеленого норму залежить від фази вегетації рослин. Після цвітіння в них різко зменшується вміст протеїну, каротину, збільшується кількість клітковини, інкрустуючих речовин – лігніну, кутину, суберину, - які знижують перетравність корму. Для безперебійного забезпечення тварин зеленими кормами протягом весняно-літньо-осіннього періоду розробляють зелений конвейер. В його систему включають спеціальні посіви на зелений корм озимого жита, озимої пшениці, багаторічні сіяні та природні трави, вико-вівсяні або горохо-ячмінні суміши першого та другоро строків посіву, кукурудзу на зелений корм, гичку цукрових і кормових буряків, післяукісні, післяжнивні посіви. Для збільшення вмісту протеїну в зеленому кормі застосовують сумісні посіви злакових і бобових трав.

Соковиті корми. До них належать коренебульбоплоди, силос, сінаж. Коренебульбоплоди – кормові і цукрові буряки, бруква, турнепс, морква,куузіку, каптопля, топінамбур – високоцінні корми для всіх видівсільськогосподарських тварин. Більшість коренебульбоплодів містить вітаміни групи В, вітамін С, а морква – каротин. Коренебульбоплоди сприятливо діють на процеси травлення, мають молокогінні властивості.

До соковитих кормів належать і баштанні культури – гарбузи, кормові кавуни і кабачки. Вони характеризуються високим вмістом води (85-90%), багаті на вуглеводи, каротин (крім кабачків), вітаміни групи В і С.

Силос є основним соковитим кормом у раціонах великої рогатої худоби та овець взимку. Суть силосування зводиться до перетворення цукрів корму бактеріями в органічні кислоти (переважно молочну), завдяки чому утворюється кисле середовище (рН 4-4,2), при якому засилосована маса без доступу повітря добре зберігається.

На травах, поки вони ростуть, є безліч різних мікроорганізмів, які при закладанні маси в сховище спочатку бурно розвиваються і при наявності кисню окислюють цукор до води і вуглекислого газу, внаслідок чого втрачається 6- 12% поживних речовин. Якщо ж маса закладається у сховище повільно і трамбується погано, температура підвищується до 50-60?С і вище, втрати поживних речовин сягають 40%. Для одержання доброякісного силосу необхідно, щоб у сировині була достатня кількість цукрів, масу слід подрібнювати, ретельно трамбувати та ізолювати від доступу повітря, а траншею треба закладати за 3-4 дні. Вологість силосованої маси для злаків 65-70%, для бобових трав 60-65%.

Для свиней і птахів готують комбінований силос. Основними компонентами є коренебульбоплоди, качани кукурудзи молочно-воскової тавоскової стиглості, гарбузи, варена обо сира картопля, отава багаторічних трав,трав’яне борошно тощо.

Доброякісний силос має ароматно-фруктовий, слабокислий запах, зелений або жовтувато-зелений колір, зберігає структуру листочків і стебел рослин, охоче поїдається тваринами. Неякісний силос має неприємний запах,чорно-бурий колір, порушену структуру.

При заготівлі сінажу консервування корму здійснюється за рахунок фізіологічно сухої маси при відсутності кисню. У такому середовищі не розвиваються гнильні та оцтовокислі бактерії, дріжджі, пліснява. Молочнокислі бактерії підкислюють його до рН 4,8-5,1. При цьому в сінажі нагромаджуєтьсяблизько 1% органічних кислот.

Технологія заготівлі сінажу така: траву косять і залишають у валках для пров’ялювання. Бобові трави плющать. Коли злакові трави мають вологість 55%, а бобові 60%, їх згрібають, подрібнюють і перевозять до сховищ. Тут масу ретельно трамбують і після заповнення сховища герметично закривають. Застосування сінажу в годівлі корів, овець, молодняка жуйних дає можливість максимально механізувати і автоматизувати роздавання корму. Він сипкий, в два рази легший за силос, а за поживністю займає проміжне місце між сіном і силосом.

Грубі корми. До них належать сіно, солома, полова, стебла кукурудзи та деякі інші відходи рослинництва з високим вмістом клітковини, а також трав’яне борошно.Сіно одержують шляхом висушування трави до вологості 15-17% впольових умовах та штучно з допомогою спеціальних агрегатів. Поживність сіна становить у середньому 0,4-0,5 кормової одиниці і залежить від ботанічного складу трав, умов їх вирощування та заготівлі. Сіно злакових трав має в середньому 7-12% протеїну, бобових і бобово-злакових 12-17%. Жиру в сіні 1-1,2%, клітковини 25-30% і безазотистих екстрактивних речовин (БЕР) 38- 42%. Згідно з діючим стандартом сіно ділять на чотири види: сіяне бобове, сіяне злакове, сіяне бобово-злакове і сіно природних сіножатей.

Солома і полова містять велику кількість клітковини (35-45%), мало протеїну (злакових культур 4-5%, бобових 6-7%). Солома бідна на фосфор і каротин. Поживність 1 кг соломи озимих зернових 0,20-0,22, ярих 0,23-0,33 кормової одиниці. Згодовують солому великій рогатій худобі, вівцям, коням. Якщо вона входить до раціону в значних кількостях, її потрібно ретельно

готувати до згодовування. Трав’яне борошно виготовляють із свіжоскошеної подрібненої трави при висушуванні на агрегатах. Поживність його близька до концентратів, а за вмістом вітамінів, мінеральних речовин перевищує їх у 2-3 рази. В 1 кг свіжескошеного трав’яного борошна містится 150-200 мг і більше каротину.Каротин у трав’яному борошні швидко окислюється і, щоб його зберегти, при заготівлі борошна вносять антиокислювачі – сантохін, дилудин та інші. Виготовляють трав’яне борошно розсипним або гранульованим.

Концентровані та інші корми. До концентрованих кормів належать зерно і продукти його переробки, залишки борошномельного, олійного виробництва, сухі дріжджі та інші сухі відходи харчової промисловості. Зернові корми діляться на дві групи: злакові (ячмінь, овес, кукурудза, пшениця, жито, просо та інші) і бобові (горох, люпин, соя, боби кормові, вика, сочевиця). До складу зерна злакових входить 8-12% протеїну, 2-3% жиру (овес і кукурудза 4-6%), 60-70% крохмалю і 2-4% золи. Протеїни злакових мають порівняно невисоку біологічну цінність, оскільки бідні на лізин, метіонін та інші незамінні амінокислоти.

Зерно бобових містить 25-35% протеїну високої біологічної цінності, до 50% крохмалю, 4,5-7% клітковини. Бобові включають у раціон сільськогосподарських тварин для балансування їх за протеїном. Особливоцінний для тварин протеїн сої. Однак у бобових, зокрема в сої, люпину, є шкідливі речовини (антиферменти, алкалоїди, глюкозиди та інші), тому перед згодовуванням їх потрібно піддавати термічній обробці. Висівки, борошняний пил, зернову січку одержують при переробці зерна на борошно і крупи. Використовують їх, головним чином, у комбікормовій промисловості. Відходи олійного виробництва – макуха і шрот - цінні білкові корми. Вміст протеїну в них становить 30-50%, жиру в макусі 4-8%, а шроті 1-2%. Згодовують макуху і шрот як у чистому вигляді, так і в складі сумішок з іншими концентратами і комбікормів.

Макухи і шроти, що мають алкалоїди (бавовникові – госипол), наркотичні речовини (конопляні, макові), отруйні речовини (рапсові), перед згодовуванням пропарюють, а з раціонів вагітних тварин і плідників виключають зовсім. Відходи бродильних виробництв – барда, пивна дробина, пивні дріжджі – водяністі корми низької поживності, але деякі з них відносно багаті на протеїн, вітаміни групи В. Барда містить до 94% води, пивна дробина 65-75%. Сухі кормові дріжджі містять до 50% протеїну, багаті на вітаміни групи В, а після опромінення ультрафіолетовими променями і вітамін Д.

Відходи цукрового виробництва – жом і меляса – вуглеводисті, бідні на протеїн і фосфор корми. Жом містить близько 90-95% води, меляса – 20%. Для зберігання жом силосують або сушать. Сухий жом – це вуглеводистий концентрований корм.

Відходи крохмального виробництва – жмаки – бувають картопляні, кукурудзяні і пшеничні. Картопляні жмаки – низькопоживний водянистий корм. Застосовується при відгодівлі великої рогатої худоби (10-15 кг на 100 кг живої маси) свіжим або силосованим. Сухі кукурудзяні й пшеничні жмаки – це цінні високопротеїнові концентровані корми.

Корми тваринного походження. До них належать молоко, збиране молоко, сироватка, сколотини, м’ясне, м’ясо-кісткове та кров’яне борошно, технічний (нехарчовий) жир, рибне та китове борошно, рибний фарш та інші. Ці корми містять біологічно повноцінний протеїн. До їх складу входять різноманітні вітаміни, особливо групи В, в тому числі і В12, мінеральні речовини. Молоко є найбільш легкозасвоюваним, повноцінним і незамінним кормом у годівлі молодняка сільськогосподарських тварин. 

Збиране молоко одержують при переробці молока на вершки. У ньому залишається майже весь білок, цукор і 0,1-0,2% жиру. Згодовують його тваринам свіжим або заквашеним. На деяких молочних заводах відходи від переробки молока сушать. Одержані високоцінні сухі продукти використовують у комбікормовій промисловості для виготовлення замінників незбираного молока (ЗНМ).М’ясне, м’ясо-кісткове та рибне борошно і фарш із відходів риби містять40-65% високоякісного протеїну і багаті на мінеральні речовини, особливокальцій і фосфор. Для підвищення енергетичної поживності раціону тваринамзгодовують нехарчовий жир. Він має бути свіжим, прогірклий жир негативновпливає на обмін речовин і продуктивнісь тварин.

Кормові добавки і препарати. При недостатній кількості окремихмінеральних елементів у кормах до раціонів у відповідних сполуках додають мінеральні добавки. 

Всім видам сільськогосподарських тварин у раціони включають кухону сіль, при нестачі кальцію – крейду, вапняк, черепашку; кальцію і фосфору – знефторений фосфат, монокальційфосфат, трикальційфосфат, преципітат, кісткове борошно та інші; при нестачі одного лише фосфору – моно- і динатрійфосфат, моно- і діамонійфосфат; при нестачі сірки – сульфат натрію (глауберову сіль). Із мікроелементів використовують солі заліза, міді, цинку, марганцю, кобальту, йоду тощо. Згодовують їх у суміші з макроелементами, концентратами та іншими наповнювачами у вигляді мінерально-вітамінних, білково-мінерально-вітамінних добавок або окремих солей.

Вітамінні препарати. При нестачі вітамінів у кормах, особливо взимку, а в умовах промислового тваринництва і влітку, в раціони включають відповідні вітамінні препарати, які виробляє промисловість. 

Із них найбільш поширені риб’ячий жир (в1 г до 500 інтернаціональних одиниць вітаміну А і до100 інтернаціональних одиниць вітаміну Д), масляний концентрат вітаміну А активністю 100-500 тис. інтернаціональних оиниць в 1 мл, сухий препарат вітаміну А (250-350 тис. ІО в 1 г), вітамін Д3 (відеїн 225 тис. ІО в 1 г), опромінені сухі дріжджі (10-20 тис. ІО в 1 г). Налагоджено виробництво синтетичних вітамінів Е, К, групи В (тіаміну, рибофлавіну, пантотенової кислоти, холіну, пиридоксину та інших) і мікробного синтезу – В12.

Кормові антибіотики. Це продукти життєдіяльності деяких груп мікроорганізмів. Атрибіотики позитивно впливають на обмін речовин і стимулюють приріст живої маси, особливо у молодняка. 

Їх рекомендують згодовувати при вирощуванні і відгодівлі молодняка всіх видів. Не рекомендують включати антибіотики в раціони корів, племінного молодняка, курей-несучок і за 2-3 тижні перед реалізацією відгодівельного поголів’я. Найбільший ростовий ефект дають бацитрацин, гризин, тетрациклін та інші.Промисловість випускає бацилихін, кормогризин, біовіт тощо.

Азотисті добавки. При нестачі протеїну в раціонах жуйних використовують синтетичні азотисті сполуки – сечовину, амонійні солі, синтетичну аміачну воду та інші. 

Мікрофлора рубця використовує азот цих сполук для синтезу протеїну власного тіла, який в процесі травлення використовується організмом тварин. Сечовину згодовують у суміші з концентрованими кормами, включають у комбікорм (2-2,5%), у розчин меляси, яким здобрюють грубі корми і силос, добавляють у силосну масу при силосуванні тощо. Не можна давати сечовину у водному розчині або погано перемішану з концентратами. Згодовувати її починають поступово від 5-10 г на день, добавляючи протягом 8-10 днів до встановленої норми. Якщо зроблена перерва в згодовуванні сечовини навіть на 2-3 дні, потрібно починати згодовування знову з малих доз. Сечовиною замінюють у раціонах корів до 20-25%, а при відгодівлі 25-30% протеїну. Синттичну аміачну воду використовують для амонізації кислих кормів, органічні кислоти яких з аміаком утворюють амонійні солі. На 1 т жому або силосу добавляють 12-13 кг 25%-ної аміачної води. До амонізованих кормів тварин теж привчають поступово, починаючи з 5-10 кг. У годівлі жуйних використовують і амонійні солі вугільної кислоти (бікарбонат амонію), сірчаної кислоти (сульфат амонію), фосфорної кислоти (моно- і діамонійфосфат). При згодовуванні цих солей потрібно дотримуватись таких же самих правил, що й при згодовуванні сечовини.

На основі сечовини і зернових кормів виготовляють амідо-концентратні добавки (АКД). Для цього зерно злаків у суміші з сечовиною і бентонітом натрію в співвідношенні, наприклад, 75 : 20 : 5 пропускають через екструдер.

Комбікорми. Це сухі кормові суміши заводського виробництва, в які входить багато компонентів, підібраних з врахуванням науково обґрунтованих потреб тварин у поживних речовинах. При використанні комбікормів продуктивність тварин підвищується на 10-12 і навіть 25-30%.

Промисловість випускає повнораціонні комбікорми, комбікормиконцентрати, білково-вітамінно-мінеральні добавки (БВМД), білково-вітамінні добавки (БВД) і премікси.

Повнораціонні комбікорми збалансовані за всіма поживними речовинами для певної групи тварин (наприклад, свиней, птахів тощо).

Комбікорми-концентрати призначені для доповнення основного раціону з грубих і соковитих кормів необхідною кількістю протеїну, мінеральних речовин, вітамінів. Їх виготовляють окремо для годівлі великої рогатої худоби, овець, коней і свиней.

БВД призначені для покриття нестачі протеїну і вітамінів у раціонах, а до складу БВМД входять і мінеральні речовини.

Премікси – це мінерально-вітамінні добавки. Розрізняють вітамінноантибіотикові і мінеральні премікси. До преміксив інколи включають і синтетичні амінокислоти – лізин і метіонін. Випускають премікси з наповнювачем (кормове борошно, висівки, сухі дріжджі). До складу кормових сумішей включають 1-2% преміксу. Випускають комбікорми розсипними, гранульлваними або брикетованими.